• Ви знаходитесь тут:

• Головна
• Інформація для батьків

Для батьків

---

Правила прийому учнів дор першого класу на 2024-2025 н.р.

Прийом учнів до першого класу здійснюється відповідно до:

• Наказу № 367 «Про затвердження Порядку зарахування, відрахування та переведення учнів до державних та комунальних закладів освіти для здобуття повної загальної середньої освіти».
• Рішення виконкому ЛМР № 132 від 05.03.2021 р. «Про закріплення території обслуговування за закладами загальної середньої освіти Львівської міської територіальної громади».
• Території обслуговування (вул. Манастирського А, – всі номери, вул. Довженка О. – № 10, 14, 18, 20, 22).
• Дозволу батьків на публікацію фото-відео творчих робіт дитини в інтернеті.
• Згода батьків на обробку персональних даних.
• Заява.

У 2024 році прийом документів до першого класу початкової школи здійснюватиметься за такими умовами:

1.Порядок зарахування:

– До 1 червня 2024 року наказом по школі зараховуються усі діти, які мають право на першочергове зарахування.

– 1 червня 2024 року наказ про зарахування дітей до першого класу буде оприлюднено на сайті школи.

2.Документи, які необхідно подати:

1. Заява батьків (зразок додається); дозвіл на публікацію фото-відео творчих робіт дитини в інтернеті (зразок додається); згода на обробку персональних даних (зразок додається).

2. Копія та оригінал свідоцтва про народження дитини.

3. Оригінал медичної довідки (форма 086-1, 0-63).

4. Документ, що підтверджує місце проживання дитини чи одного з її батьків на території обслуговування навчального закладу.

---

Анкета для батьків

---

---

РЕКОМЕНДАЦІЇ ПО ОЗДОРОВЛЕННЮ

---

---

Розклад уроків на 2022-2023 н.р.

---

---

Участь в проекті "SELFIE"

Безпека в мережі Інтернет

---

Правила прийому до закладу освіти

Зарахування учнів до загальноосвітнього навчального закладу та їх відрахування здійснюється у відповідності до чинного законодавства України.

Для зарахування учня до закладу загальної середньої освіти батьки або особи, які їх замінюють, подають заяву, копію свідоцтва про народження дитини, медичну довідку встановленого зразка, особову справу (крім дітей, які вступають до першого класу), до навчального закладу IIIступеня – документ про відповідний рівень освіти.

До першого класу зараховуються, як правило, діти з шести років.

---

Графіки батьківських зборів

Дрони-камікадзе

Онлайн анкета для батьків

---

Інформація для батьків‼️‼️

В Україні затверджений порядок ведення обліку дітей шкільного віку та учнів, який визначає, що у разі відсутності учнів, які не досягли повноліття, на навчальних заняттях протягом 10 робочих днів підряд з невідомих або без поважних причин, навчальний заклад невідкладно надає відповідному територіальному органу Національної поліції та службі у справах дітей дані таких учнів для провадження діяльності відповідно до законодавства, пов’язаної із захистом їх прав на здобуття загальної середньої освіти.

Поважною причиною відсутності учня на навчальних заняттях підтверджується відповідною медичною довідкою закладу охорони здоров'я, або письмовим поясненням батьків (одного з батьків) учня чи інших законних представників (для учнів, які не досягли повноліття), або учня (для повнолітніх учнів).

У разі невідвідування дитиною онлайн-занять у батьків є великий шанс отримати покарання.

Якщо дитина не відвідує заняття, сім’я зобов’язана допомогти їй самостійно опанувати матеріал. Вчитель відповідає за інформацію, учень – за її засвоєння, батьки – за організацію умов навчання.

Служба у справах дітей вкотре нагадує, що крім пропуску дітьми занять у школі та онлайн-занять, батьки також несуть відповідальність за своїх дітей, а саме: тютюнопаління, вживання алкоголю, скоєння дрібних крадіжок, хуліганства та іншого. За такі вчинки неповнолітніх, їхні батьки притягуються до відповідальності за частинами 1-4 статті 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

‼️ Отже, якщо заняття проводиться дистанційно, обов'язок присутності дитини на уроках є обов’язковою, контроль за цим покладається на батьків дитини, адже, відповідно до статті 55 Закону України «Про освіту», батьки зобов’язані сприяти виконанню дитиною освітньої програми та досягненню дитиною передбачених нею результатів навчання.

Виходячи із вищевикладеного, адміністрація МИКОЛАЇВСЬКОГО ЛІЦЕЮ просить батьків, або осіб, що їх замінюють, відповідально ставитись до належного виконання ними батьківських обов’язків та контролювати присутність дітей на онлайн-зайняттях, аби в подальшому уникнути будь-яких непорозумінь.

ст. 11 Закону України “Про охорону дитинства”.

Сім’я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього.

Ч.3 ст. 150 Сімейного кодексу України

Батьки зобов’язані піклуватися про здоров’я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, зобов’язані поважати дитину, готувати її до самостійного життя.

Згідно ч.1 ст. 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов’язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей – тягне за собою попередження або накладення штрафу від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

---

Як говорити з дитиною про війну поради психолога

---

На випадок ядерного удару

---

Оголошення

З 01.09 2022 н.р. Чайковицький НВК переходить на очну форму навчання

---

Дії в надзвичайних ситуаціях воєнного характеру

Шкільне навчання під час воєнного стану

---

Положення про харчування

---

Анкета для батьків

Тести для батьків

Для батьків

---

Як встановити «батьківський контроль»

---

Профілактика суїцидальної поведінки

---

П’ять небезпечних ігор підлітків — зверніть на них увагу

Вікові проблеми підлітків

---

---

ЯК ЗРОЗУМІТИ, ЩО ВАШУ ДИТИНУ ПІДДАЮТЬ ЦЬКУВАННЮ

Перше, що треба зрозуміти – діти неохоче розповідають про цькування у школі, а тому не слід думати, що у перший же раз, коли ви спитаєте її про це, вона відповість вам чесно. Тому головна порада для батьків – бути більш уважними до проявів булінгу.

Якщо ваша дитина стала замкнутою, вигадує приводи, щоб не йти до школи, перестала вчитись, то поговоріть з нею. Причина такої поведінки може бути не у банальних лінощах. Також до видимих наслідків булінгу відносять розлади сну, втрату апетиту, тривожність, низьку самооцінку. Якщо дитину шантажують у школі, вона може почати просити додаткові гроші на кишенькові витрати, щоб відкупитись від агресора. обережно почніть з нею розмову. Дайте зрозуміти, що вам можна довіряти, що ви не будете звинувачувати її у тому, що вона стала жертвою булінгу.

Розкажіть дитині, що немає нічого поганого у тому, щоб повідомити про агресивну поведінку щодо когось учителю або принаймні друзям. Поясніть різницю між “пліткуванням” та “піклуванням” про своє життя чи життя друга/подруги.

Також не слід у розмові з дитиною використовувати такі сексистські кліше, як "хлопчик має бути сильним та вміти постояти за себе", "дівчинка не повинна сама захищатись" та інші. Це тільки погіршить ситуацію.

---

Золоті правила для батьків

• Більшість дітей — «звичайні». Не робіть зі своєї дитини вундеркінда, окреслюючи непосильні вимоги, орієнтуючи на недосяжні еталони. Дитина повинна частіше відчувати задоволення від того, що вона щось може, ніж тривожитися з приводу того, чого не може зробити.

• У різних дітей — різні здібності (розумові, художні, математичні, організаційні, вольові, чут­тєві). Здібності треба розвивати! Але ваше перше завдання — визначити оптимум вашої дитини. Не орієнтуйте навіть найбільш здібну дитину на ви­нятковість. На цьому шляху її чекає розлад із самою собою, бо завжди поруч знайдеться хтось більш обдарований, працелюбний. Реалізувати себе в житті може лише активна дитина. Виховуйте людину дій, вчинку.

• Дозволяйте дитині ризикувати. Залишайте за нею право на помилки, але вчіть самостійно їх виправляти.• Не повчайте у незнанні! Правильно виховувати може лише той, хто знає дитину — розуміє її чесноти і вади, відчуває її настрій, добре орієнтується в її ін­тересах, смаках, цінностях, звичках, здібностях.

• Не змішуйте поняття «хороша» і «зручна» дити­на! Хороша живе своїми думками і почуттями інших (тобто самостійна і чуйна). Зручна — це дитина, яку дорослі «пристосували» до себе — слухняна, підкоряється вимогам, безвольна.

• Викорініть зі своєї практики вираз: «Роби, якщо я вимагаю». Замініть цю форму вимоги іншою: «Ро­би, тому що цього не можна не зробити». Зростаючи, особистість повинна звикнути до виконання вимог не на догоду зовнішньому розпорядженню, а тому, що вони розумні, доцільні...

• Довіряйте дитині. Людина, яка виростає в до­вірі, іде по життю спокійно — вона відкрита, това­риська, доброзичлива. Будьте терплячими! Ставтеся терпляче до дитячих проявів: процес розвитку є ви­пробуванням не лише для дорослих, а й для самої дитини. Виховуйте її вимогливою любов'ю.

• Ніколи не кажіть, що за всіма життєвими про­блемами не лишається часу на виховання дитини. Ви виховуєте її щоденно своїм ставленням до життя, системою своїх цінностей, своїми виборами. Ви виховуєте дитину своєю присутністю, поглядом, жестом, посмішкою...

• Будьте відповідальними! Безпечність — ме­ханізм, який продукує борги перед долею дитини, перед її сьогоденням і майбутнім. Відповідальний вихователь передбачає наслідки своїх слів, своїх дій. Оцінюючи результат, учинок, властивість дитини, вказуйте не лише на те, чим ви незадоволені, а на те, що вам подобається в ній. Не порівнюйте її з одно­класниками, з братиками чи сестричками. Усі діти різні!

• Порівнюйте дитину в її динаміці — якою вона була вчора, якою є сьогодні, якою може бути завтра. Тобто порівнюйте особистість, яка зростає, з нею самою.

• Не ставтеся до дитини зневажливо.

Поради батькам, які допомагають дітям учитись

• Намагайтеся займатися з дитиною так, щоб вона не нудьгувала під час занять. Інтерес — найкраща з мотивацій.
• Повторюйте вправи. Розвиток розумових здібностей дитини визначають час і практика. Якщо якась вправа не виходить, зробіть перерву, поверніть­ся до неї пізніше або запропонуйте дитині легший варіант завдання.
• Не виявляйте зайвої тривоги з приводу недо­статніх успіхів і незначного просування або навіть деякого регресу вашої дитини.
• Будьте терплячими, не поспішайте, не давайте дитині завдань, що виходять за межі її інтелектуаль­них можливостей.
• У заняттях з дитиною треба знати міру. Не зму­шуйте дитину виконувати вправу, якщо вона весь час крутиться, стомилася, неврівноважена. Спробуйте визначити межі витривалості дитини, збільшуйте тривалість занять щоразу на невеликий відтинок часу.
• Бажано використовувати ігрову форму занять, оскільки діти погано сприймають чітко регламенто­вані, повторювані, монотонні заняття.
• Уникайте несхвальної оцінки, знаходьте слова підтримки, частіше хваліть дитину за терпіння, наполегливість тощо. Ніколи не порівнюйте дитину з іншими дітьми. Формуйте в неї впевненість у своїх силах, високу самооцінку.

• Пам’ятка батькам обдарованих дітей

  • Створіть безпечну психологічну атмосферу дитині в її пошуках, де вона могла б знайти розраду внаслідок своїх розчарувань і невдач.

  • Підтримуйте здібності дитини до творчості й виявляйте співчуття до ранніх невдач. Уникайте негативної оцінки творчих спроб дитини.

  • Будьте терпимі до несподіваних ідей, поважайте допитливість ідеї дитини. Намагайтесь відповідати на всі запитання, навіть якщо вони вам здаються безглуздими.

  • Залишайте дитину одну і дозволяйте їйсамій займатися своїми справами. Надлишок опіки може обмежити творчість.

  • Допомагайте дитині формувати її систему цінностей, не обов’язково засновану на її системі поглядів, щоб вона могла поважати себе і свої ідеї поряд з іншими ідеями та їх носіями.

  • Допомагайте дитині задовольняти основні людські потреби, оскільки людина, енергія якої скута основними потребами, рідко досягає висот у самовираженні.

  • Допомагайте дитині долати розчарування і сумніви, коли вона залишається сама в процесі незрозумілого ровесникам творчого пошуку: нехай дитина збереже свій творчий імпульс.

  • Поясніть, що не на всі запитання дитини завжди можна відповісти однозначно. Для цього потрібен час, а з боку дитини — терпіння. Вона має навчитися жити в інтелектуальному напруженні, не відкидаючи своїх ідей.

  • Допомагайте дитині цінувати в собі творчу особистість. Однак її поведінка не має виходити за межі пристойного.

  Рекомендації батькам учнів середніх класів щодо підготовки домашніх завдань

  1. Намагайтеся створити умови, які полегшують навчання дитини:

  - побутові ( повноцінне харчування, режим, спокійний сон, затишна атмосфера, зручне місце для занять);

  - емоційні ( демонструйте віру в дитину, не втрачайте надії на успіх, виявляйте терпіння, не ображайте в разі невдач);

  - культурні (забезпечте дитину довідниками, словниками, посібниками, атласами, книгами зі шкільної програми; разом дивіться навчально-пізнавальні програми, обговорюйте побачене).

  2. Слухайте свою дитину: нехай вона читає вголос, переказує те, що треба запам’ятати, перевіряйте знання за питаннями в підручнику.

  3. Регулярно ознайомлюйтеся з розкладом уроків, факультативів, гуртків, додаткових занять для контролю й надання можливої допомоги.

  4. Діліться з дітьми знаннями з галузі, в якій маєте успіх.

  5. Пам’ятайте, що в центрі уваги батьків повинна бути не оцінка, а знання, навіть якщо ними не можна скористатися сьогодні. Тому думайте про майбутнє й пояснюйте дітям, де й коли ці знання стануть у пригоді.

  6. Не залишайте без уваги вільний час дитини. Не порівнюйте її успіхи з успіхами інших.

  7. Пам’ятайте, що,за науково обгрунтованими нормами, над виконанням усіх домашніх завдань учні 5-6 класів повинні працювати до 2,5 годин, 7-8 класів – до 3 годин, 8-9 класів – до 4 годин.

  8. Створюйте традиції й ритуали родини, які стимулюватимуть навчальну активність дітей. Використовуйте позитивний досвід ваших батьків і знайомих.

ПАМ'ЯТКА-ІНСТРУКЦІЯ З ВИХОВАННЯ

Ми з батьками часто міркуємо про те, в чому сенс виховання. І де межа між вихованням, маніпуляцією, вседозволеністю, мотивацією, проектуванням своїх страхів і нереалізованих очікувань на дитину. Що можуть передати батьки своїм дітям, щоб у дорослому житті вони почувалися впевнено, захищено й могли розвивати свій потенціал? Колись мій Учитель психології М. Воронов сказав фразу, яка міцно закарбувалася в пам'яті: «Найважливіше з того, що може зробити мама (тато) для своєї дитини, — дати відчуття, що перед нею відкриті всі дороги». А це означає принаймні не закривати цих доріг. . Батьки дають опору, безпеку, фундамент, ґрунт, із якого може з’явитися новий потенціал. Батьки закладають у дитину віру, зміцнюють (або руйнують) внутрішній стрижень. Батьки дають досвід любові, розуміння, поваги, допомагають дитині знайти доступ до свого особистого Ресурсу. Батьки дають знання законів, правил, за якими живе світ. І, звісно, виховання — це завжди баланс між демократією та межовими станами. У теорії психології є багато версій про те, як «правильно» карати, — показувати наслідки неадекватних вчинків дитині. Дитина, яка боїться, що її битимуть, стане керованою. Вона може обрати життєвий сценарій жертви і безініціативної бідолахи, втратить контакт із своєю дійсністю, силою та із своїм потенціалом. Залякана дитина стане частиною натовпу. Або все одно поверне свій біль, образу, приниження світові. Якщо не в дитинстві, то у дорослому віці.

1. Свобода — це не синонім вседозволеності. Ми припускаємо, що будь-який здоровий організм постійно розвивається. А як відбувається розвиток? Завдяки постійному розширенню своїх меж.

2. Будь-яка дитина прагне розширити межі. Нам важливо відчувати (дізнаватися в книгах і статтях з вікової психології), якими є потреби та завдання певного віку. Ми пам’ятаємо, що будь- яке дитя розвивається у своїх межах. І загальні поради, на жаль, рідко спрацьовують. Те, що допомагає у вихованні в сім’ях ваших друзів і рідних, може бути шкідливим саме для вашої дитини. Важливо, щоби покарання відповідали віку дитини. У 1,5—2—річному віці контролювати емоції, почуття, імпульси неможливо. Дитина робить щось імпульсивно або наслідуючи інших, їй важливо сказати: «Не можна, зупинись». Слід вивести її із зони напруження й зорієнтувати на щось інше. 2,5—4-річний вік — час розвитку самосвідомості, коли дитина тільки вчиться відповідати за вчинки та їх наслідки. Потрібно давати дитині паузу на роздуми (посадити на стілець, наприклад), а потім допомогти впоратися з наслідками (попросити вибачення, зібрати шматки розбитої чашки тощо). 3,5—5-річний вік — дуже важливий, щоб навчитися поважати особистість. Бити, принижувати, сварити, особливо в присутності інших, не рекомендовано. Ми можемо сказати: «Виправимо разом те, що зроблено. А вдома поговоримо» (або: «Поміркуймо разом, як наступного разу краще вчинити»), У 5-річному віці дитина усвідомлює, що порушує правила. Важливо, щоб ці правила були прописані в домашній конституції або щоб їх проговорили, щоб разом із дитиною на домашній раді було прийнято рішення про штрафи (покарання) за порушення цих правил. Пам’ятаймо: карати — означає позбавляти дитину чогось приємного, а не зумисне робити щось їй на шкоду.

3. Будь-яка адаптована та слухняна дитина час від часу бешкетує. Ви від цього не стаєте кращими або гіршими батьками. Дуже важливо розрізняти вашу самооцінку й поведінку дитини.

4. Знаєте, чого найбільше на світі бояться діти? Маминих і татових сердитих очей! Хоч би як ви сердилися, хоч би що дитина зробила — ваші очі можуть бути серйозними, але добрими. Не злими! Древні слов’яни були майстрами суворого виховання. Але таке покарання сприймалося як справедливе. Знаєте, чому? У них був древній ритуал: перш ніж покарати дитину, перш ніж сказати щось суворо, вони подумки клали перед дитиною своє серце. І тоді дитина будь-якого віку розуміла (точніше, відчувала), що батьки роблять щось від любові, а не через жорстокість. Колись одна мудра бабуся вчила мене: коли в тебе буде своя дитина, перш ніж сказати їй щось, помолися та попроси в Бога вкласти у твої вуста потрібні слова. Звісно, молитва, будь-який інший метод саморегуляції допомагає нам позбутися емоційного запалу й налаштуватися на рівновагу. В умиротвореному статі взагалі легко жити й говорити. А якщо ще й уявити, що нами керує віра, тоді ми дамо дитині щось більше, ніж просто виховання.

5. «Правильне» покарання має допомагати дитині розвиватися, а не забирати в неї сили. Якось мої друзі, які захоплюються фен-шуй, розповідали про планування будинку. Акцентували на тому, що куток — це місце відтоку сили. Тепер зрозуміло, чому саме в куток ми відправляємо дітей «поміркувати»... 6. Часто діти нас виводять із рівноваги тим, що їм потрібно повторювати багато разів одне й те саме. Нам здається, що це їхня улюблена гра, в якій вони завжди виграють. І ми кричимо: «Ну, чому ти ніяк не засвоїш, чому ніяк не запам’ятаєш?!» Важливо пам’ятати, що за повторення, засвоювання досвіду відповідають певні ділянки мозку, які повністю активізуються в дитини лише в 4- річному віці, а іноді й пізніше. До цього часу малюк не засвоює послідовності й наслідків своїх дій. Він цього тільки вчиться. Тому будь-яке правило потребує, принаймні, 30—40 повторень, поки не стане особистим досвідом. Малята в довербальний період (доки не освоять людської мови) встановлюють контакти... за допомогою фізичного тіла. Ви спостерігали, як на дитячому майданчику один карапуз підходить до іншого й... лупцює його лопаткою по голові? Або малюк б’є маму й при цьому весело сміється та дивиться в очі. Для дитини — це спроба встановити контакт так, як вона зараз може. Перш ніж жахатися, що у вас росте агресивний монстр, вдихаємо-видихаємо, згадуємо, що така поведінка є нормою для малят. А ще пам’ятаймо: дитина пробує різні моделі поведінки та спостерігає за нашою реакцією. І це нормально. Якщо дитина робить щось тілом, марно зупиняти її словами. Це зовсім різні мови спілкування. Наша реакція повинна бути швидкою, адекватною й логічною. Ви помічали таке: мама б’є своє дитя, примовляючи: «Не бийся! Не бийся, я сказала!» Або маля щосили б’є бабусю по обличчю, а вона у відповідь цілує дитині кулачок. Малюк б’є тата, впевнений у тому, що реакція буде такою самою... А тато чомусь зовсім не радий... Уявляєте, якого дивного подвійного досвіду набуває дитина? Отже, якщо дія дитини фізична — наша відповідь теж фізична. Бити дитину у відповідь не можна. Зупиняти можна й потрібно. Ми ловимо ручку маляти, трохи її стискаємо (м’яко, безболісно, але досить міцно) дивимося спокійно в очі й говоримо: «Мене (людей, дітей...) бити не можна». І, звісно, пам’ятаємо пункт 6 (див. вище). Нетаємні таємниці Покарання — це завжди реакція на порушення правила, про яке дитина знала. Покарання — природний наслідок провини... Карають за вчинок одразу, вказуючи час, коли це закінчиться. Для дитини увесь світ, усе життя — тут і тепер. їй здається, що покарання триватиме вічно. Важливо уточнювати: «Ти не дивитимешся телевізор 2 дні» Пам’ятаймо, що спроба порушити правила — це один із способів перевірити межі, відчути: що зміниться у світі, якщо це зробити... Це дуже природно. Доки дитина не сказала про себе «Я», вона може не співвідносити покарання зі своєю особистістю. Покарання, а не погрозу-залякування. Дитині легше пережити щось і жити далі, ніж жити в напруженні, очікуючи чогось страшного. Караючи дитину, спробуймо не пригадувати всіх колишніх її провин і помилок. Розмовляйте з дитиною лише про те, за що караєте саме зараз. Не пригадуючи їх усього, що вона накоїла. Покарання дітей має бути послідовним, а не вибірковим. Не можна одну провину пропустити, іншим разом за це саме покарати). Провина потребує уваги. Якщо ми робимо вигляд, що нічого не відбулося, дитина сама себе покарає: аутоагресією, розбитими вазами, поганими оцінками, синцями, порваними штанами... Ми караємо за провину. За почуття карати не можна. Почуття не можуть бути поганими або хорошими. У покаранні дітей слід уникати образ і «ярликів». Конфронтуємо, розглядаємо лише поведінку або конкретний вчинок дитини, а не її особистість. Карати дитину в присутності інших дітей, людей неприпустимо. До речі, це неприпустимо як для того, кого карають, так і для того, хто спостерігає. За теорією травматерапії, більшу травму отримує той, хто спостерігає за насильством. Якщо в родині кілька дітей і старшій дитині здається, що її покарали несправедливо й жорстоко, вона повертатиме несправедливість. Кому? Тому, хто в слабшій психологічній позиції (молодшому братові чи сестрі, бабусі, няньці, кішці, вазону з квітами...). Не карайте так, як карали вас у дитинстві. Відчуйте, що у вас є тільки один досвід життя — з вашого дитинства. Проаналізуйте, чи схоже те, що ви робите зі своїми дітьми, на те, що робили з вами? Чи говорили ви, коли були дітьми:«От коли виросту, ніколи так не робитиму»? Часто ми протягом дня носимо в собі напруження, а потім дитина, як «громовідвід», переймає його на себе. Найпоширенішими батьківськими помилками є розв’язання особистих проблем за допомогою дитини. Дитині дістається те, що частенько готували для партнера... Колись давно я виписала у свій архів дещо з матеріалів колег. Правила фізичного покарання дитини Обмеження у формуванні свідомого ставлення до батьківського «не можна» 1. Не можна залякувати дитину фізичним покаранням 2. Не можна фізично карати дитину, вкладаючи свою злість на світ... 3. Не можна фізично карати дитину, якій уже більш ніж три роки, щоб не принижувати її особистості (а до 3-річного віку карати фізично тим паче не можна). З теорії покарань Існує дві форми покарання: 1. Різні форми позбавлення активності або любові. Ми намагаємося позбавити діяльності, контакту, рухливості (ставимо в куток, садимо на стілець). 2. Намагання залякати дитину, наприклад, відчуженням або болем: окрики, суворий погляд, моральний тиск (словами, шипіння, сварка, фізичне покарання). Отже, дитина боїться не наших дій, а наших суворих очей. Покарання для маленької дитини полягає не так у словах або діях, як у їх емоційній та інтонаційній складових. Фізичне покарання нічого не додасть до інших дій, якщо в дитини вже з’явилося відчуття страху. Ми вміємо сваритися, але миритися й розв’язувати суперечки, на жаль, рідко вчать. І ми носимо в собі тягар емоцій, розчарування, злості, безсилля, не пускаючи себе «у майбутнє»... Але ж ми пам’ятаємо, що дитина не відчуває часу, для неї кожна мить — це Вічність. І наш смуток, роздратування для неї є болісними. Дитина приглядається до нас, намагаючись вловити наш погляд і в ньому прочитати, чи любимо ми її. Будь ласка, допоможіть своїй дитині та собі залишатися в контакті. Так ви вплинете на її майбутні дорослі стосунки. Придумайте ваші сімейні домашні ритуали примирення. Це допоможе «зачинити двері минулого» й «відчинити двері майбутнього». Може, це буде дружнє рукостискання або один з дитячих ритуалів: зчепитися мізинцями один одного й сказати: «Мирися й більше не бийся». Мізинчики у фізіологічній проекції відповідають за серце — заодно й сердечко підлікуємо. Або можна просто обійнятися, пригорнувшись міцно один до одного...

Пам’ятка для батьків на період осінніх канікул з 19.10 по 31.10 2020р.

2020-10-16

Пам’ятка для батьків на період осінніх канікул з 19.10 по 31.10 2020р.

Шановні батьки!1.Перед кожною зустріччю дитини з вулицею не забувайте ще раз нагадати Правила дорожнього руху ( особливо це стосується користування велосипедом, роликами). Дуже важливо, щоб дитина не тільки запам'ятовувала, але й добре зрозуміла, що виконувати Правила дорожнього руху потрібно завжди і скрізь. Кращий спосіб навчання - це власний приклад у виконанні «дорожньої азбуки». Своєчасне прищеплення дитині навичок дотримання Правил дорожнього руху дозволить запобігти нещасних випадків на дорогах, зберегти найдорожче - життя і здоров'я.2.Не дозволяйте доньці чи синові бути на вулиці без нагляду дорослих у вечірній та нічний час. (Після 21. 00).3.Наголошуйте про те, щоб діти нічого чужого не брали та своєю поведінкою не створювали криміногенної ситуації (бійки, крадіжки, брутальна поведінка).4.Слідкуйте за гігієнічними вимогами щодо харчування дитини (особливо це стосується вживання грибів).5.Пам'ятайте про проблеми, які стоять перед сучасною молоддю: куріння, пияцтво, наркоманія (у зв'язку зі становленням характеру Вашої дитини, прийміть до уваги те, що ніхто з підлітків не застрахований від них). Особливо зверніть увагу на друзів дитини.6.Зверніть увагу на небезпеку поширення застудних захворювань та грипу в осінній період.7.Не залишайте дітей без нагляду!8.Не дозволяйте дітям гратися і кататися на ставках та річці. 9.Пояснюйте дітям, чому небезпечно грати в рогатки, стріляти з самопала, кидати ніж у ціль.10.Попереджуйте самостійне перебування дітей біля річки і в лісі.11.Ліки, отрутохімікати, пальне, тримайте під замком.12.Дбайте про безпеку своїх дітей, дотримуючись правил безпечної поведінки в побуті. Виховуйте у дітей навички культури безпечної поведінки, демонструючи на власному прикладі обережність у поводженні з вогнем, газом, водою, побутовою хімією, ліками. Виділіть декілька хвилин на відверту розмову з дітьми. Пам'ятайте, ці хвилини вимірюватимуться ціною життя. А щоб неждана мить не стала початком великої біди - потрібно давати дітям чіткі знання і вміння, як діяти в тій чи іншій ситуації.

Під час канікул відповідальність за життя та здоров'я дітей несуть батьки!

Інформація для батьків

Правила прийому до закладу освіти

Зарахування учнів до загальноосвітнього навчального закладу та їх відрахування здійснюється у відповідності до чинного законодавства України.

Для зарахування учня до закладу загальної середньої освіти батьки або особи, які їх замінюють, подають заяву, копію свідоцтва про народження дитини, медичну довідку встановленого зразка, особову справу (крім дітей, які вступають до першого класу), до навчального закладу IIIступеня – документ про відповідний рівень освіти.

До першого класу зараховуються, як правило, діти з шести років.

Правила прийому дітей до 1-го класу.

1. До першого класу приймаються діти, як правило, з 6 років.

2. Прийом дітей до школи здійснюється без проведення вступних випробувань, тестувань, співбесід, іспитів з перевірки їх знань з навчальних предметів, відповідно до території обслуговування.

3. Для зарахування дитини до 1 класу батьками, або особами, які їх замінюють, подаються документи:

· заява батьків, або осіб, які їх замінюють;

· копія свідоцтва про народження;

· медична довідка дитини встановленого зразка.

4.Вимагати від батьків будь-які інші довідки, зокрема, з місця роботи, про заробітну плату тощо, а також збирати грошові внески, як умова зарахування до закладу, категорично забороняється.

Для зарахування учня до 10 (11) класу подаються наступні документи:

· заява батьків або осіб, які їх замінюють;

· документ про відповідний рівень освіти.

Документи, які необхідні для переводу з іншої школи:

· заява батьків;

· особова справа учня (учениці);

· медична картка.

---

---